Про долю одного двоярусного ліжечка із зони АТО


двоярусні ліжка в Україні  Ця довгоочікувана, але така коротка тиша. Хто б міг подумати ще рік тому, що тиша стане настільки приємною слуху, що не захочеться слухати навіть музику. Взагалі ми перетворилися на суцільний слух. Все почалося з того часу, як в наші будинки почали потрапляти снаряди. Ми слухаємо. Слухаємо, з якого боку йде удар, з якої зброї, слухаємо свист пролітаючого снаряда із завмиранням серця і полегшено зітхаємо, коли чути вибух. Упав, значить вибухнув. І знову слухаємо. Світ змінився. Змінилося все, відносини, почуття, все, що раніше було таким звичним і часом навіть не помічалося в суєті днів, набуло нового відтінку. Відтінок війни. Сірі холодні вулиці, невпізнанні, колись милі будинку, перетворилися на руїни. Холод і голод, і почуття безнадії. Здається, світ звалився, але це, тільки здається. Раніше ти не помічав, що у твоєї собаки звичайної дворняги є очі, які у неї розуміючі очі. І коли ти вже півроку живеш без сім'ї, яка виїхала з міста рятуючись від смерті, ти пускаєш її в будинок, і ви разом з нею ділите скромний вечерю і часом ти навіть з нею розмовляєш.      Озираючись навколо, ти бачиш свій будинок. І в ньому начебто нічого не змінилося, на місці стоять всі меблі, спить на печі стара кішка і навіть павуки спокійно займаються своєю роботою. І нове дитяче двоповерхове ліжкечко спокійно стоїть і чекає свого господаря. Та дитячі столярні вироби на замовлення, за якими ще недавно пурхали зверху вниз твої діти, засумували. Ось збираючись спати, ти раптом вирішуєш, що тобі хочеться лягти саме на неї. Так ближче до сім'ї і вже не так страшно засинати і не так самотньо. Ти розумієш, все коли-небудь закінчується і у кожної людини повинна бути надія. Без неї не можна. Надія дає сили жити, віра і надія. Кажуть, Господь ніколи не дає тобі не посильну ношу. Нехай нам вистачить сил впоратися з цією бідою, слово "війна" ніколи не буде звучати з вуст дітей, і ніколи не будуть порожніми дитячі двоярусні ліжка ...

 

              Теxt  by Євгенія Богославська

 

P.S.

 

   Цей нарис виник на наших сторінках не випадково. У місті Горлівка стоять дитячі дерев'яні меблі, створені на нашому виробництві. Ці дитячі столярні вироби ручної роботи для сну та відпочинку служать вірою і правдою ось уже кілька років, поки в Горлівку не прийшла війна. Скільки радості доставляло це ліжечко дітлахам, а ось тепер воно стоїть порожнє. Або фактично порожнє. Це дитяче двоярусне ліжко Київ зараз зайняте батьком трьох дітей. Ні, з дітьми все в порядку. Вони зараз в столиці адаптуються до мандрівного життя, поки путін х... не виведе свої війська з Донбасу. Війна закінчиться, і всі діти окупованих територій повернутися спати в свої улюблені дерев'яні двоярусні ліжка в Україні. А батько наших маленьких переселенців стежить за циркуляцією води в шахті (щоб не затопило). Дитяче двоповерхове ліжечко використовується ним лише по тому, що стоїть воно біля самого виходу з дому. У разі обстрілу міста необхідно в одну мить встигнути покинути будинок і сховатися в притулок. Ось така от доля у одного двоярусного ліжечка ...